дозорний —
дозо́рний прикметник
Орфографічний словник української мови
дозорний —
-а, -е. Прикм. до дозор 2). || Признач. для дозору; сторожовий. || у знач. ім. дозорний, -ного, ч. Той, хто перебуває в дозорі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дозорний —
ДОЗО́РНИЙ, а, е. Прикм. до дозо́р 2. З темряви наблизився дозорний загін кінноти (Ле, Наливайко, 1957, 52); // Признач. для дозору; сторожовий. Геращенко піднявся на дозорну вишку, споруджену на верхівці сосни (Грим., Син.., 1950, 43); // у знач. ім.
Словник української мови в 11 томах