доложити

Доложити, -жу, -жиш

гл.

1) = докласти. Рук добре доложить. Ном. № 9959.

2) Доложить. Щоб туди люде не ходили, із криниці води не носили, Івася та й не розбудили і батеньку та й не доложили. Бал. 68.

Значення в інших словниках

1. доложити — доложи́ти дієслово доконаного виду докласти рідко  Орфографічний словник української мови
2. доложити — -ложу, -ложиш, док., перех. і без додатка, розм., рідко. Те саме, що докласти 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доложити — ДОЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех. і без додатка. розм., рідко. Те саме, що докла́сти 1. Мати сама бачила, що одежа вже не по Василеві, та з чого вона йому нову пошиє?...  Словник української мови в 11 томах