допитки

Допитки, -ків

м. мн. Вопросы. Тоді питай, відказувати буду, або мені на допитки відказуй. К. Іов. 29.

Значення в інших словниках

1. допитки — до́питки множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. допитки — ДО́ПИТКИ, ків, тільки мн. 1. заст. Запитання. Тоді питай, відказувати буду, або мені на допитки відказуй (Сл. Гр.). 2. рідко. Допитування. Батько розгорне баталію, пустить в хід грозьбу і лестощі, секретарок допитками замордує (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах