допитки

ДО́ПИТКИ, ків, тільки мн.

1. заст. Запитання.

Тоді питай, відказувати буду, або мені на допитки відказуй (Сл. Гр.).

2. рідко. Допитування.

Батько розгорне баталію, пустить в хід грозьбу і лестощі, секретарок допитками замордує (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. допитки — до́питки множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. допитки — Допитки, -ків м. мн. Вопросы. Тоді питай, відказувати буду, або мені на допитки відказуй. К. Іов. 29.  Словник української мови Грінченка