допитки
ДО́ПИТКИ, ків, тільки мн.
1. заст. Запитання.
Тоді питай, відказувати буду, або мені на допитки відказуй (Сл. Гр.).
2. рідко. Допитування.
Батько розгорне баталію, пустить в хід грозьбу і лестощі, секретарок допитками замордує (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me