доточувати

Доточувати, -чую, -єш

сов. в. доточити, -чу, -чиш, гл.

1) Дотачивать, доточить о жидкости), доцѣлить.

2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим Бог світлость доточив? — Огнем. Ном. № 403. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу. Чуб. І. 215.

Значення в інших словниках

1. доточувати — дото́чувати 1 дієслово недоконаного виду подовжувати предмет; говорити чи писати на додаток до чогось дото́чувати 2 дієслово недоконаного виду доливати рідину до певної межі  Орфографічний словник української мови
2. доточувати — I -ую, -уєш, недок., доточити, -точу, -точиш, док., перех. 1》 Подовжувати предмет приєднанням чого-небудь. 2》 перен. Говорити чи писати на додаток до чого-небудь. 3》 Закінчувати гострити що-небудь. Доточувати ніж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доточувати — див. жартувати  Словник синонімів Вусика
4. доточувати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. доточувати — ДОТО́ЧУВАТИ¹, ую,уєш, недок., ДОТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех. 1. Подовжувати предмет приєднанням чого-небудь. Кожен член бригади може виконувати різні операції — бурити, працювати на породонавантажувальній машині, укладати рейки...  Словник української мови в 11 томах