дробити

Дробити, -блю, -биш

гл. Рѣзать на мелкіе куски. А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить. Грин. ІІІ. 314.

2) = дріботіти 2. Шух. І. 80.

Значення в інших словниках

1. дробити — дроби́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дробити — (на шматки) дрібнити <�розбивати, ламати, кришити тощо>; (ціле) поділяти, розчленовувати.  Словник синонімів Караванського
3. дробити — дроблю, дробиш; мн. дроблять; недок. 1》 перех. Розбивати, ламати, кришити що-небудь на невеликі частини. 2》 перех., перен. Поділяти на окремі частини, роз'єднувати що-небудь. 3》 неперех., рідко. Падати дрібними краплями (про дощ).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дробити — Дрібнити, видрібнювати, видрібнити, повидрібнювати, здрібнювати, здрібнити, поздрібнювати, надрібнювати, надрібнити, понадрібнювати, подрібнювати, подрібнити  Словник чужослів Павло Штепа
5. дробити — див. різати; розбивати; трощити  Словник синонімів Вусика
6. дробити — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. дробити — ДРОБИ́ТИ, дроблю́, дро́биш; мн. дро́блять; недок. 1. перех. Розбивати, ламати, кришити що-небудь на невеликі частини. Кріт.. дробить землю зубами (Коп., Як вони.., 1961, 32); Мінеральні підкормки [крейду, сіль] дроблять так само, як і макуху (Механ.  Словник української мови в 11 томах