дряпіжник

Дряпіжник, -ка

м.

1) Хищникъ, грабитель. Стор. МПр. 29.

2) Взяточникъ, обдирало. Мир. ХРВ. 85.

Значення в інших словниках

1. дряпіжник — дряпі́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дряпіжник — див. драпіжник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дряпіжник — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
4. дряпіжник — ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні.  Словник синонімів української мови
5. дряпіжник — Дряпі́жник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дряпіжник — ДРЯПІ́ЖНИК див. драпі́жник.  Словник української мови в 11 томах