дуга
Дуга, -ги
ж. Дуга — согнутая линія или согнутый дугою предметъ; часть различныхъ снарядовъ. Шух. І. 98, 199, 224, 225, 228, 278. Также дуга въ упряжи. Ой ти старий дідуга, ізогнувся як дуга. н. п. Гне з лози дугу. Дід за дугу, а баба вже й на возі. Ном. № 5768. ум. дужка, дужечка.
Словник української мови Грінченка