дуга
Дуга́. Веселка, райдуга. В минувшу п’ятницю на сам празник Богоявленія видко було в Чернівцях перед вечером на східній части неба величаву дугу, якої еліті рідко побачити (Б., 1895, 2, 3)
// пол. dęga, dąga — дуга, веселка; стсл. дуга — дуга, веселка (ЕСУМ, 2, 140); порівн. нім. das Regenbogen — веселка, райдуга (букв. дощова дуга), das Bogen — 1) дуга, вигин, 2) арка.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.