дуга
дуга́
-и, ж.
1》 Округла крива лінія.
|| Те, що має форму округлої кривої лінії.
|| у знач. присл. дугою і дугами. У вигляді, у формі дуги.
Електрична дуга фіз. — один із видів електричного розряду між близько розміщеними електродами.
2》 мат. Частина кривої, розміщена між двома будь-якими її точками.
3》 Частина кінської упряжі з зігнутого тонкого стовбура дерева, яка служить для прикріплення голобель до хомута.
4》 розм. Приймач струму на трамвайних вагонах.
Великий тлумачний словник сучасної української мови