дудка
Дудка, -ки
ж.
1) ум. отъ дуда. Наші козачки танцювали під польську дудку. К. ЧР. 219.
2) Трубка.
3) Стебель, стволъ растенія, полый въ срединѣ. Як чорт улізе в очерет, то в котру схоче дудку грає. Стор. МПр. 154.
Словник української мови Грінченка