дудніти

Дудні́ти, -ню́, -ни́ш

гл. Гудѣть, гремѣть, шумѣть. Доков була у мамочки дівкою, то греміла, то дудніла земля підо мною. Гол. І. 222. На довгогривця сіла і погнала.... Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.

Значення в інших словниках

1. дудніти — дудні́ти: гудѣть, издавать глухой звукъ [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. дудніти — дудні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. дудніти — -ню, -ниш, недок. 1》 Видавати рівні, протяжні звуки, схожі на гул. 2》 Утворювати, видавати які-небудь звуки; створювати відгомін якихось звуків. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дудніти — див. густи  Словник синонімів Вусика
5. дудніти — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев.  Словник синонімів української мови
6. дудніти — ДУДНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. Видавати рівні, протяжні звуки, схожі на гул. Навкруги лунали музики, дудніли бубни і полошили нічну тишу п’яні пісні (Коцюб., II, 1955, 31); Літак все дуднів і дуднів позаду нас (Смолич, III, 1959, 510); *Образно.  Словник української мови в 11 томах