дівуваннячко

Дівува́ння, -ня

с. Дѣвичество, дѣвичья жизнь. А жаль мені дівування, дівоцького прибірання. Чуб. V. 42. дівування здавати. Покидать дѣвичество, выходить замужъ. Маркев. 133. Ой у садочку, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає: Нате ж вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду, жінкам на пораду. Мет. 231. ум. дівуваннячко. Г. Барв. 40. Грин. ІІІ. 478.

Значення в інших словниках

1. дівуваннячко — дівува́ннячко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дівуваннячко — -а, с. Зменш.-пестл. до дівування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дівуваннячко — Дівува́ннячко, -чка, -чку  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дівуваннячко — ДІВУВА́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до дівува́ння. [Xівря:] І що воно.. означа: що іншу пісню як заспіваєш, то вона ніби змолодить тобі думку, пригадає молоді літа й дівуваннячко (Кроп., І, 1958, 552).  Словник української мови в 11 томах