дівуваннячко —
дівува́ннячко іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
дівуваннячко —
-а, с. Зменш.-пестл. до дівування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дівуваннячко —
ДІВУВА́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до дівува́ння. [Xівря:] І що воно.. означа: що іншу пісню як заспіваєш, то вона ніби змолодить тобі думку, пригадає молоді літа й дівуваннячко (Кроп., І, 1958, 552).
Словник української мови в 11 томах
дівуваннячко —
Дівува́ння, -ня с. Дѣвичество, дѣвичья жизнь. А жаль мені дівування, дівоцького прибірання. Чуб. V. 42. дівування здавати. Покидать дѣвичество, выходить замужъ. Маркев. 133.
Словник української мови Грінченка