дідуньо

Дідунь, дідуньо, -ня

м.

1) Дѣдушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершего татуня. Чуб. ІІІ. 28. ум. дідунечко. Чуб. V. 1130.

2) Дідунь. насѣк. Dorcadion bolosericeum. Вх. Зн. 78.

Значення в інших словниках

1. дідуньо — діду́ньо іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дідуньо — див. дідунь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дідуньо — див. дід  Словник синонімів Вусика
4. дідуньо — Діду́ньо, -ня, -ньові, -ньом, -ду́ню!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дідуньо — ДІДУ́НЬО див. діду́нь.  Словник української мови в 11 томах