дідуньо
Дідунь, дідуньо, -ня
м.
1) Дѣдушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершего татуня. Чуб. ІІІ. 28. ум. дідунечко. Чуб. V. 1130.
2) Дідунь. насѣк. Dorcadion bolosericeum. Вх. Зн. 78.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дідуньо — діду́ньо іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- дідуньо — див. дідунь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дідуньо — див. дід Словник синонімів Вусика
- дідуньо — Діду́ньо, -ня, -ньові, -ньом, -ду́ню! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дідуньо — ДІДУ́НЬО див. діду́нь. Словник української мови в 11 томах