жалісливець

Жалісливець, -вця

м. = жалібник. Найдуть люде, найдуть жалісливці і поховають як слід. Мир. Пов. II. 115.

Значення в інших словниках

1. жалісливець — жалісли́вець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. жалісливець — Жалібник, як ім. жалісливий, з чутливим серцем.  Словник синонімів Караванського
3. жалісливець — -вця, ч. Той, хто схильний до жалості, співчуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жалісливець — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
5. жалісливець — ЖАЛІСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Жаліслива людина. — Найдуть люди, найдуться жалісливці — і поховають як слід… (Мирний, III, 1954, 133).  Словник української мови в 11 томах