жалісливець
ЖАЛІСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Жаліслива людина.
— Найдуть люди, найдуться жалісливці — і поховають як слід… (Мирний, III, 1954, 133).
Словник української мови (СУМ-11)ЖАЛІСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Жаліслива людина.
— Найдуть люди, найдуться жалісливці — і поховають як слід… (Мирний, III, 1954, 133).
Словник української мови (СУМ-11)