жижа

Жижа, -жі

ж.

1) Все горячее и горящее (дѣтск. сл.). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. З огнем не жартуй, бо то жижа. Ном.

2) Возбужденіе, пылъ. Тут саме жижа така, що ну! Сказано, жінка молода, а він старий, аж сідий. Лебед. у. ум. жижка.

Значення в інших словниках

1. жижа — жи́жа іменник жіночого роду дит.  Орфографічний словник української мови
2. жижа — див. бездоріжжя  Словник синонімів Вусика
3. жижа — -и, ж., дит. Вогонь; щось гаряче; те, що обпікає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жижа — ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ'Я, ОГО́НЬ розм., ПО́ЛУМІННЯ рідше, ЖЕ́ВРИВО рідше, ПЛО́МІНЬ поет., заст., ПО́ЛУМІНЬ (ПО́ЛОМІНЬ) заст., ЖИ́ЖА дит., ОГЕ́НЬ діал., ЖАРІ́ННЯ діал. Моряк так пильно дивиться на полум'я, мовби заворожений видивом вогню (О.  Словник синонімів української мови
5. жижа — Жи́жа, -жі, -жею; жи́жі, жиж  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. жижа — ЖИ́ЖА, и, ж., дит. Вогонь; щось гаряче; те, що обпікає. Дитина хукає на жижу (Котл., І, 1952, 255).  Словник української мови в 11 томах