жижа

ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ'Я, ОГО́НЬ розм., ПО́ЛУМІННЯ рідше, ЖЕ́ВРИВО рідше, ПЛО́МІНЬ поет., заст., ПО́ЛУМІНЬ (ПО́ЛОМІНЬ) заст., ЖИ́ЖА дит., ОГЕ́НЬ діал., ЖАРІ́ННЯ діал. Моряк так пильно дивиться на полум'я, мовби заворожений видивом вогню (О. Гончар); В печі палало полум'я й миготіло по білих стінах (І. Нечуй-Левицький); Онде зірка палає, мов пломінь (Леся Українка); Поступово тепло збільшується. Дрова охоплює полумінь (Ю. Яновський); Дитина хукає на жижу, Енею ж дур не вдивовижу, видав він різних мастаків (І. Котляревський); Ні, годі! Не буду гасити! Най бухає грішний огень! (І. Франко); Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. жижа — жи́жа іменник жіночого роду дит.  Орфографічний словник української мови
2. жижа — див. бездоріжжя  Словник синонімів Вусика
3. жижа — -и, ж., дит. Вогонь; щось гаряче; те, що обпікає.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жижа — Жи́жа, -жі, -жею; жи́жі, жиж  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. жижа — ЖИ́ЖА, и, ж., дит. Вогонь; щось гаряче; те, що обпікає. Дитина хукає на жижу (Котл., І, 1952, 255).  Словник української мови в 11 томах
6. жижа — Жижа, -жі ж. 1) Все горячее и горящее (дѣтск. сл.). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. З огнем не жартуй, бо то жижа. Ном. 2) Возбужденіе, пылъ. Тут саме жижа така, що ну! Сказано, жінка молода, а він старий, аж сідий. Лебед. у. ум. жижка.  Словник української мови Грінченка