жінчин

Жінчин, -на, -не

Женинъ, принадлежащій женѣ. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Котл. Ен. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 177.

Значення в інших словниках

1. жінчин — жі́нчин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. жінчин — -а, -е. Належний жінці (у 3 знач.). || Стос. до жінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жінчин — Жі́нчин, -на, -не; -чині, -них  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. жінчин — ЖІ́НЧИН, а, е. Належний жінці (у 3 знач.). Не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері (Коцюб., І, 1955, 30); Якщо не вдасться йому знайти роботи...  Словник української мови в 11 томах