жінчин —
жі́нчин прикметник
Орфографічний словник української мови
жінчин —
-а, -е. Належний жінці (у 3 знач.). || Стос. до жінки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
жінчин —
ЖІ́НЧИН, а, е. Належний жінці (у 3 знач.). Не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері (Коцюб., І, 1955, 30); Якщо не вдасться йому знайти роботи...
Словник української мови в 11 томах
жінчин —
Жінчин, -на, -не Женинъ, принадлежащій женѣ. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Котл. Ен. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 177.
Словник української мови Грінченка