1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

жінчин

Жі́нчин, -на, -не; -чині, -них

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жінчин — жі́нчин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. жінчин — -а, -е. Належний жінці (у 3 знач.). || Стос. до жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жінчин — ЖІ́НЧИН, а, е. Належний жінці (у 3 знач.). Не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері (Коцюб., І, 1955, 30); Якщо не вдасться йому знайти роботи... Словник української мови в 11 томах
  4. жінчин — Жінчин, -на, -не Женинъ, принадлежащій женѣ. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Котл. Ен. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 177. Словник української мови Грінченка