забарно — Словник української мови Грінченка

забарно — заба́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
забарно — див. поволі Словник синонімів Вусика
забарно — Присл. до забарний 2). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
забарно — ЗАБА́РНО. Присл. до забарни́й 2. Ніби й поспішає жінка, а справа посувається забарно (Мушк., Серце.., 1962, 266); // у знач. присудк. сл. — Може, у вас список книжок є? Бо кожну книжку виймати з шафи та розглядати — що воно та до чого, — дуже забарно (Мирний, IV, 1955, 371). Словник української мови в 11 томах