забарно

ЗАБА́РНО. Присл. до забарни́й 2.

Ніби й поспішає жінка, а справа посувається забарно (Мушк., Серце.., 1962, 266);

// у знач. присудк. сл.

— Може, у вас список книжок є? Бо кожну книжку виймати з шафи та розглядати — що воно та до чого, — дуже забарно (Мирний, IV, 1955, 371).

Значення в інших словниках

1. забарно — заба́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. забарно — див. поволі  Словник синонімів Вусика
3. забарно — Присл. до забарний 2). || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. забарно — Забарно нар. Медлительно.  Словник української мови Грінченка