забарно
ЗАБА́РНО. Присл. до забарни́й 2.
Ніби й поспішає жінка, а справа посувається забарно (Мушк., Серце.., 1962, 266);
// у знач. присудк. сл.
— Може, у вас список книжок є? Бо кожну книжку виймати з шафи та розглядати — що воно та до чого, — дуже забарно (Мирний, IV, 1955, 371).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- забарно — заба́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- забарно — див. поволі Словник синонімів Вусика
- забарно — Присл. до забарний 2). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- забарно — Забарно нар. Медлительно. Словник української мови Грінченка