забрести
Забрести́, -реду́, -деш
гл.
1) Забресть, зайти. Ой ти брів, чорнобрів, чом до мене не забрів? Чуб. V. 1126 — в голову. Взбрести на умъ. Робе, що в голову йому забреде. Харьк.
2) Зайти въ водѣ (напр. во время ловли рыбы неводомъ). Аф.
Словник української мови Грінченка