забрязкати

Забря́зкати, -каю, -єш

гл. Зазвенѣть, забряцать, забрякать. Пан грішми забрязкав. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Хай парка забрязка, хай весело буде. Греб. 392. Стукни в браму копитами, та й забрязкай поводами. АД. І. 271.

Значення в інших словниках

1. забрязкати — забря́зкати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. забрязкати — -аю, -аєш, док. Почати брязкати (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. забрязкати — Забря́зкати, -бря́зкаю, -бря́зкаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. забрязкати — ЗАБРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, док. Почати брязкати (у 1 знач.). А там закрасується жито, пшениця, Забрязкають коси стальні (Манж., Тв., 1955, 119); Він раптом витяг годинник та забрязкав брелоками (Коцюб., II, 1955, 140).  Словник української мови в 11 томах