забутися
Забува́тися, -ва́юся, -єшся
сов. в. забутися, -дуся, -дешся, гл.
1) = забувати. Прощай же! швидко убірайся, обіцянки не забувайся. Котл. Ен. IV. 11. З ким любилась, розлюбилась, мушу забуваться. Чуб. V. 156. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов'язати. Мет. 60. Забувсь, відкіля й двері відчиняються. Ном. № 5811. Забувся на його.
2) Забываться, забыться, приходить, придти въ забвеніе. Минулося — забулося. посл. Забудеться горе. Шевч. 67.
Словник української мови Грінченка