загадування —
ЗАГА́ДУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. зага́дувати. Пізніше корила [Любов Прохорівна] себе за ці рецидиви старих залишків віри у сни, в загадування на щастя (Ле, Міжгір’я, 1953, 399); Валують собаки, скрізь по селу чути владне, горлате загадування...
Словник української мови в 11 томах