задавити

Задавити, -влю, -виш

гл. Задушить, задавить. Таки Бог походив, вовк кобилу задавив. Чуб. V. 1151. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Ном. № 1213. Нудьга його задавила на чужому полі. Шевч. 214.

Значення в інших словниках

1. задавити — задави́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. задавити — [задавитие] -аўл'у, -авиеш, -аўл'ат'; нак. -ви, -в'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. задавити — див. задавлювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. задавити — як му́ху (мух) роздави́ти (задави́ти) кого. Нещадно, не докладаючи зусиль, знищити; уживається також як погроза фізичної розправи. — Бережись,— кричить Чіпка,— укладу! Як муху роздавлю (Панас Мирний); — Шпак ти, а не командир!...  Фразеологічний словник української мови
5. задавити — ДУШИ́ТИ (умертвляти, здавлюючи горло й насильно припиняючи дихання; завдавати болю здавлюванням горла), ЗАДУ́ШУВАТИ, ДАВИ́ТИ розм., ЗАДА́ВЛЮВАТИ розм.; ПРИДУ́ШУВАТИ (завдавати болю, переривати дихання). — Док.  Словник синонімів української мови
6. задавити — ЗАДАВИ́ТИ див. зада́влювати.  Словник української мови в 11 томах