Словник української мови Грінченка

задубіти

Задубіти, -бію, -єш

гл. Окоченѣть. Задубів чоловік на морозі. Черк. у.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. задубіти — задубі́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. задубіти — див. вмирати  Словник синонімів Вусика
  3. задубіти — док., задубнути, задубти, закоцюбти, закоцюбнути, ЗАДЕРЕВІТИ.  Словник синонімів Караванського
  4. задубіти — -ію, -ієш і рідко задубнути і задубти, -бну, -бнеш; мин. ч. задубів, -іла, -іло рідко задубнув, -нула, -нуло і задуб, -ла, -ло; док. 1》 Стати твердим, жорстким. 2》 Втратити гнучкість, рухливість (від холоду, страху, напруження і т. ін.). || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. задубіти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ...  Словник синонімів української мови
  6. задубіти — ЗАДУБІ́ТИ, і́ю, і́єш і рідко ЗАДУ́БНУТИ і ЗАДУ́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. задубі́в, рідко заду́бнув і задуб́, ла, ло; док. 1. Стати твердим, жорстким. Десять неділь пізніше земля задубіла (Коб., II, 1956, 224); Гнат сьорбнув страви.  Словник української мови в 11 томах