зазичити

Зазича́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. зази́чити, -чу, -чиш, гл. = позичати, позичити. Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай твоя дочка одслуже. Мир. Пов. І. 170.

Значення в інших словниках

1. зазичити — зази́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зазичити — див. зазичати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зазичити — ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити.  Словник синонімів української мови
4. зазичити — ЗАЗИ́ЧИТИ див. зазича́ти.  Словник української мови в 11 томах