позичити
Позича́ти, -ча́ю, -єш
сов. в. позичити, -чу, -чиш, гл.
1) — у кого. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12.
2) — кому. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає. Ком. II. 50.
Словник української мови Грінченка