заклякати

Закляка́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. закля́кнути и закля́кти, -кну, -неш, гл. Окоченѣвать, окоченѣть; отвердѣвать, отвердѣть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Мог. 111. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка. Мир. Пов. І. 111.

Значення в інших словниках

1. заклякати — закляка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заклякати — див. мерзнути; ціпеніти  Словник синонімів Вусика
3. заклякати — Мерзнути, замерзати, с. дубіти, клякнути, коцюбнути, коліти, застигати, ціпеніти; (зі страху) терпнути, затерпати; (на місці) завмирати.  Словник синонімів Караванського
4. заклякати — -аю, -аєш, недок., заклякнути і заклякти, -кну, -кнеш; мин. ч. закляк, -ла, -ло і заклякнув, -нула, -нуло; док. 1》 Втрачати чутливість, рухливість, гнучкість від холоду або незручного положення (про людину, частини її тіла).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. заклякати — ЗАВМЕ́РТИ (стати нерухомим, зберігаючи позу, положення і т. п. у момент припинення руху), ЗАМЕ́РТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., ЗАКАМЕНІ́ТИ рідше, СКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., СКАМЕНІ́ТИ рідше.  Словник синонімів української мови
6. заклякати — ЗАКЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКЛЯ́КНУТИ і ЗАКЛЯ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. закля́к, ла, ло; док. 1. Втрачати чутливість, рухливість, гнучкість від холоду або незручного положення (про людину, частини її тіла).  Словник української мови в 11 томах