закохувати
Зако́хувати, -хую, -єш
сов. в. закоха́ти, -ха́ю, -єш, гл.
1) Влюбляться, влюбиться, полюбить. І гостинців брать не хоче, не хоче й пана закохать. Шевч. 526.
2) = викохувати, викохати. Сім літ силки закохати, — мої двері вилупити. Гол. І. 153. Чи воно закохувано оті ліси, що вони такі хороші. Черниг. г.
Словник української мови Грінченка