1. Словник української мови Грінченка

закохувати

Зако́хувати, -хую, -єш

сов. в. закоха́ти, -ха́ю, -єш, гл.

1) Влюбляться, влюбиться, полюбить. І гостинців брать не хоче, не хоче й пана закохать. Шевч. 526.

2) = викохувати, викохати. Сім літ силки закохати, — мої двері вилупити. Гол. І. 153. Чи воно закохувано оті ліси, що вони такі хороші. Черниг. г.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закохувати — зако́хувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. закохувати — -ую, -уєш, недок., закохати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 кого.Викликати в кого-небудь почуття кохання, змушувати когось покохати. 2》 тільки док., кого, рідко. Пройнятися почуттям кохання до кого-небудь; покохати. 3》 кого, що, заст. Викохувати, випещувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закохувати — ЗАКОХА́ТИ (викликати в когось почуття кохання до себе), ЗАКРУТИ́ТИ розм., ПРИЛЮБИ́ТИ діал. — Недок.: зако́хувати, прилюбля́ти. — Все згадує тебе.. Ти таки його в себе насправжки закохала! (Панас Мирний); (Пилип:) Гляди ж мені, не упусти такого жениха.. Словник синонімів української мови
  4. закохувати — ЗАКО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. кого. Викликати в кого-небудь почуття кохання, змушувати когось покохати. — Все згадує тебе та, згадуючи, плаче… Ти таки його в себе навсправжки закохала!... Словник української мови в 11 томах