закочувати

Зако́чувати, -чую, -єш

сов. в. закоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Отворачивать, отвернуть; засучивать, засучить. Закоти комір! Дідова дочка закотила рукава. Рудч. Ск. II. 55. Закотив сі щиглик штанці по колінця. Чуб. V. 1145.

Значення в інших словниках

1. закочувати — зако́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закочувати — -ую, -уєш, недок., закотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Котячи, переміщати що-небудь в якесь місце. 2》 Загортати назовні край одягу, взуття; засукувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закочувати — ЗАКА́ЧУВАТИ (ЗАКО́ЧУВАТИ) (підгортати край одягу чи його частини), ЗАСУ́КУВАТИ, ПІДКА́ЧУВАТИ (ПІДКО́ЧУВАТИ), ПІДСУ́КУВАТИ, ЗАКА́СУВАТИ діал., ПІДКА́СУВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
4. закочувати — ЗАКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Котячи, переміщати що-небудь в якесь місце. Мусій випряг вози серед двору. — Закочуй, козаче, під повітку (Панч, Гомон.  Словник української мови в 11 томах