закочувати

ЗАКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.

1. Котячи, переміщати що-небудь в якесь місце.

Мусій випряг вози серед двору. — Закочуй, козаче, під повітку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 377);

Дівчата миттю закотили вагонетки з вугіллям, кліть підскочила вгору, зникла (Ю. Янов., II, 1954, 146).

2. Загортати назовні край одягу, взуття; засукувати.

Бекер.. закочує рукав і показує кривавий знак на голій руці понад ліктем (Л. Укр., IV, 1954, 227);

Джеря закотив полу свити, засунув руку в кишеню, витяг звідтіль білу хусточку з червоними пружками, вив’язав з узла карбованці і поклав на стіл (Н.-Лев., II, 1956, 181);

Охрім, закотивши обтріпані рукава своєї куцини, крає на дощечці сало для засмажки (Тют., Вир, 1964, 15).

Зако́чувати (закоти́ти) о́чі [під лоб (ло́ба)] — звести очі догори так, щоб зіниці сховались під повіками.

Страшенно захріп і рябий запорожець, закотивши під високий лоб свої орлині очі (Стар., Облога.., 1961, 57);

Цариця побожна закотила під лоба очі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 165).

Значення в інших словниках

1. закочувати — зако́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закочувати — -ую, -уєш, недок., закотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Котячи, переміщати що-небудь в якесь місце. 2》 Загортати назовні край одягу, взуття; засукувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закочувати — ЗАКА́ЧУВАТИ (ЗАКО́ЧУВАТИ) (підгортати край одягу чи його частини), ЗАСУ́КУВАТИ, ПІДКА́ЧУВАТИ (ПІДКО́ЧУВАТИ), ПІДСУ́КУВАТИ, ЗАКА́СУВАТИ діал., ПІДКА́СУВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
4. закочувати — Зако́чувати, -чую, -єш сов. в. закоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Отворачивать, отвернуть; засучивать, засучить. Закоти комір! Дідова дочка закотила рукава. Рудч. Ск. II. 55. Закотив сі щиглик штанці по колінця. Чуб. V. 1145.  Словник української мови Грінченка