закуритися

Закурюватися, -рююся, -єшся

сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл.

1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бодай тобі закурилось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». Г. Барв. 438.

2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий.

3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Стор. МПр. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. Драг. 17.

4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. Щог. В. 30.

5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.

Значення в інших словниках

1. закуритися — закури́тися 1 дієслово доконаного виду закоптитися закури́тися 2 дієслово доконаного виду почати димітися рідко  Орфографічний словник української мови
2. закуритися — I див. закурюватися. II -иться і закурітися, закуриться і рідко закуріється, док. 1》 Почати диміти, виділяти дим; задиміти. || безос. || Запарувати. 2》 Огорнутися здійнятою курявою, здійнятим із землі снігом і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закуритися — ГАРТУВА́ТИСЯ (ставати морально й фізично стійким), ЗАГАРТО́ВУВАТИСЯ, ЗАКУ́РЮВАТИСЯ розм. — Док.: загартува́тися, закури́тися. Катерина.. підставила плечі під тугі струмені. — Треба гартуватись, — подумала..  Словник синонімів української мови
4. закуритися — ЗАКУРИ́ТИСЯ¹ див. заку́рюватися. ЗАКУРИ́ТИСЯ², и́ться і ЗАКУРІ́ТИСЯ, закури́ться і рідко закурі́ється, док. 1. Почати диміти, виділяти дим; задиміти. Солома закурилась, потім спалахнула вогнем. Василько витяг до вогню руки… (Панч, Син Таращ.  Словник української мови в 11 томах