закуритися

ЗАКУРИ́ТИСЯ¹ див. заку́рюватися.

ЗАКУРИ́ТИСЯ², и́ться і ЗАКУРІ́ТИСЯ, закури́ться і рідко закурі́ється, док.

1. Почати диміти, виділяти дим; задиміти.

Солома закурилась, потім спалахнула вогнем. Василько витяг до вогню руки… (Панч, Син Таращ. полку, 1946, 61);

Закурилися вогнища з сухих бур’янів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 158);

// безос.

Згодом закурилося в хаті, а ще трохи й піч дихнула полум’ям (Кач., Вибр., 1953, 439);

// Запарувати.

Закурілася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв (Мирний, І, 1954, 355).

2. Огорнутися здійнятою курявою, здійнятим з землі снігом і т. ін.

Вже на вечірньому прузі було сонце, коли, нарешті, Ярема помітив, як закурилася вдалині дорога. Хтось їхав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 159);

Вітер зривався спершу несміливо, степ злегка закурився сніговим пилком, потім почали виникати білі змійки (Руд., Остання шабля, 1959, 235);

// Оповитися, огорнутися чим-небудь (туманом, млою і т. ін.).

У небі почали то там, то там витикатися зірочки, долина журілася туманом (Мирний, І, 1954, 170);

Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик.Закурились верхи, закуталось небо, і в сірій мряці проїли гори (Коцюб., II, 1955, 323).

3. Здійматися в повітря, стелитися, витися над землею (про дим, куряву, сніг і т. ін.).

Дим закурився з кадила (Граб., І, 1959, 137);

Довгождана пилюка квітневих доріг! Уперше в цьому році закурилася ти над військами (Гончар, III, 1959, 298).

Аж (ті́льки) закури́ться (закури́лося), безос. — уживається на позначення дуже швидкого руху.

— Переночуйте ви тут, а завтра.. курнемо в село так, що аж закуриться (Фр., II, 1950, 51);

От він і сів на бричку: «торкай!» — і тільки закурилось (Свидн., Люборацькі, 1955, 117).

Значення в інших словниках

1. закуритися — закури́тися 1 дієслово доконаного виду закоптитися закури́тися 2 дієслово доконаного виду почати димітися рідко  Орфографічний словник української мови
2. закуритися — I див. закурюватися. II -иться і закурітися, закуриться і рідко закуріється, док. 1》 Почати диміти, виділяти дим; задиміти. || безос. || Запарувати. 2》 Огорнутися здійнятою курявою, здійнятим із землі снігом і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закуритися — ГАРТУВА́ТИСЯ (ставати морально й фізично стійким), ЗАГАРТО́ВУВАТИСЯ, ЗАКУ́РЮВАТИСЯ розм. — Док.: загартува́тися, закури́тися. Катерина.. підставила плечі під тугі струмені. — Треба гартуватись, — подумала..  Словник синонімів української мови
4. закуритися — Закурюватися, -рююся, -єшся сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бодай тобі закурилось. Бранное пожеланіе пожара.  Словник української мови Грінченка