закурювати
Закурювати, -рюю, -єш
сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. Чуб. V. 262.
2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. Шевч. 60.
3) Заканчивать, закоптить.
4) Запыливать, запылить что.
5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. Св. Л. 134.
6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закурити — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
Словник української мови Грінченка