закурювати

заку́рювати

-юю, -юєш і рідко закуряти, -яю, -яєш, недок., закурити, -урю, -уриш, док.

1》 перех. Покривати пилом, запорошувати.

2》 перех. Покривати кіптявою.

|| Закопчувати, коптити.

3》 перех. і без додатка. Запалювати (люльку, цигарку і т. ін.).

4》 тільки док., неперех., розм. Почати пиячити; запити, загуляти.

Значення в інших словниках

1. закурювати — заку́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закурювати — див. коптити  Словник синонімів Вусика
3. закурювати — ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. закурювати — Заку́рювати, -ку́рюю, -рюєш; закури́ти, -курю́, -ку́риш, -ку́рять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. закурювати — ЗАКУ́РЮВАТИ, юю, юєш і рідко ЗАКУРИ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАКУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док. 1. перех. Покривати пилом, запорошувати. Василь місяць од місяця все новину уводить, то на лави гримав — стільців йому треба,..  Словник української мови в 11 томах
6. закурювати — Закурювати, -рюю, -єш сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. Чуб. V. 262. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. Шевч. 60. 3) Заканчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что.  Словник української мови Грінченка