залепетати —
залепета́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
залепетати —
-ечу, -ечеш, док. 1》 Почати лепетати, говорити невиразно, нескладно (перев. про дітей). || Почати швидко говорити, іноді підлесливо, запобігливо. 2》 перен. Зашелестіти, тихо зашуміти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
залепетати —
ЗАЛЕПЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док. 1. Почати лепетати, говорити невиразно, нескладно (перев. про дітей). Дівчинка, поклавши голівку на плече матері, міцно обхопила її шию своїми рученятами й залепетала: — Моя мама, моя мама (Коцюба, Нові береги, 1959...
Словник української мови в 11 томах