залепетати
Залепета́ти, -печу́, -чеш
гл. Залепетать.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- залепетати — залепета́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- залепетати — -ечу, -ечеш, док. 1》 Почати лепетати, говорити невиразно, нескладно (перев. про дітей). || Почати швидко говорити, іноді підлесливо, запобігливо. 2》 перен. Зашелестіти, тихо зашуміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- залепетати — ЗАЛЕПЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док. 1. Почати лепетати, говорити невиразно, нескладно (перев. про дітей). Дівчинка, поклавши голівку на плече матері, міцно обхопила її шию своїми рученятами й залепетала: — Моя мама, моя мама (Коцюба, Нові береги, 1959... Словник української мови в 11 томах