залепетати

залепета́ти

-ечу, -ечеш, док.

1》 Почати лепетати, говорити невиразно, нескладно (перев. про дітей).

|| Почати швидко говорити, іноді підлесливо, запобігливо.

2》 перен. Зашелестіти, тихо зашуміти.

Значення в інших словниках

1. залепетати — залепета́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. залепетати — ЗАЛЕПЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док. 1. Почати лепетати, говорити невиразно, нескладно (перев. про дітей). Дівчинка, поклавши голівку на плече матері, міцно обхопила її шию своїми рученятами й залепетала: — Моя мама, моя мама (Коцюба, Нові береги, 1959...  Словник української мови в 11 томах
3. залепетати — Залепета́ти, -печу́, -чеш гл. Залепетать.  Словник української мови Грінченка