замазура

Замазу́ра, -ри

об. Замарашка. Замазури мої ще мені й усміхаються, і не мислять про те, що мати журиться. Г. Барв. 285.

Значення в інших словниках

1. замазура — замазу́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. замазура — див. брудний; неохайний  Словник синонімів Вусика
3. замазура — Нехлюй, замазуха, задрипа, замурза, шмаровоз; (- жінку) задрипанка.  Словник синонімів Караванського
4. замазура — -и, ч. і ж., розм. Брудна, неохайна людина (зазвичай про дітей).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. замазура — див. неряха, чумазий  Словник чужослів Павло Штепа
6. замазура — НЕЧЕПУ́РА розм. (неохайна людина — у побуті, в одязі, особистих речах і т. ін.), НЕЧУПА́РА розм., СВИНЯ́ зневажл., лайл., СВИНО́ТА підсил., СВИ́НТУС фам.; ЗАМАЗУ́РА розм., ЗАМУ́РЗА розм. рідше, НЕВМИВА́КА розм. (перев. про дітей — брудний).  Словник синонімів української мови
7. замазура — ЗАМАЗУ́РА, и, ч.і ж., розм. Брудна, неохайна людина (звичайно про дітей). [Ганна:] Ну, ходімо де татка? Ах ти, замазура!.. (Крон., II, 1958, 38); З-за паркана вибігла немолода жінка, кинулась до замазури: — Боже мій! Як же ти замурзався та обідрався!...  Словник української мови в 11 томах