замазура
ЗАМАЗУ́РА, и, ч.і ж., розм. Брудна, неохайна людина (звичайно про дітей).
[Ганна:] Ну, ходімо де татка? Ах ти, замазура!.. (Крон., II, 1958, 38);
З-за паркана вибігла немолода жінка, кинулась до замазури: — Боже мій! Як же ти замурзався та обідрався! По парканах, видно, лазив (Руд., Вітер.., 1958, 320).
Словник української мови (СУМ-11)