заминати

Замина́ти, -на́ю, -єш

сов. в. замня́ти и зам'я́ти, -мну́, -не́ш, гл.

1) О кушаньяхъ: заправлять, заправить, напр., растертымъ пшеномъ. Замняти борщ.

2) — розмову. Заминать разговоръ. Почала заминати розмову. Левиц. Пов. 316.

Значення в інших словниках

1. заминати — замина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заминати — -аю, -аєш, недок., зам'яти, -мну, -мнеш, док., перех. 1》 Заправляти страву (розтертим пшоном і т. ін.). 2》 перен. Припиняти щось, не давати розвитку чомусь. || Намагатися пом'якшити, згладити щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заминати — (справу) заглушувати, заглушити, позаглушувати, зглушувати, зглушити, позглушувати, приглушити, поприглушувати, затирати, затерти, позатирати, тлумити, затлумлювати, затлумити, позатлумлювати, потлумлювати, потлумити, притлумлювати, притлумити...  Словник чужослів Павло Штепа
4. заминати — ЗАМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАМ’Я́ТИ, мну́, мне́ш, док., перех. 1. Заправляти страву (розтертим пшоном і т. ін.). Мати заминала саме борщ пшоном та все куштувала його (Л. Янов., І, 1959, 410). 2. перен. Припиняти щось, не давати розвитку чомусь.  Словник української мови в 11 томах